Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

Як працювати лобзиком

Якщо ви вирішили випиляти щось із дерева чи фанери, для початку вам потрібно оволодіти технікою випилювання. Нехай керівник гуртка або хтось зі старших, які вже добре вміють випилювати, навчити вас пиляти по прямій і кривій лініях, робити прямі та гострі кути і тільки потім – випилювати по складному орнаментальному малюнку.

Для випилювання потрібно мати лобзик, станок (дерев’яна підставка) із затискачем-струбциною, пилочки (з дрібними та великими зубцями, а також спіральні – їх можна придбати в Інтернет-магазинах), шило з плоским кінцем, лінійку, циркуль, напилки (плоский, круглий, тригранний), надфілі, наждачний або скляний папір (шкурка), столярний клей, клеєна фанера товщиною від 2 до 5 мм і гострий ніж.

Підставку для випилювання  можна виготовити самому з фанери або дошки товщиною 10-15 мм. До столу підставка прикріплюється шурупами або струбциною.

Для зачистки поверхні фанери використовують гладенький брусок дерева розміром 10х15 мм, обгорнутий шкуркою. Плавно рухаючи ним вздовж волокон, зачищають фанеру або готовий виріб. Малюнки на фанеру наносяться так, щоб їхні поздовжні частини йшли вздовж волокон лицевого шару фанери. Для заощадження матеріалу малюнки розташовують на фанері щільно один біля одного. Перш ніж почати випилювати, потрібно ретельно зачистити та відшліфувати поверхню фанери або дошки.

Аркуш із малюнком приклеюють до фанери або дошки за допомогою сухого клею і прикріплюють кнопками, при цьому варто пам’ятати, що багато клею не потрібно, оскільки потім аркуш буде важко відірвати. Якщо ж папір усе-таки міцно приклеївся до фанери, його можна відірвати, злегка змочивши водою.

 

Випилювання краще за все розпочинати з внутрішніх контурів малюнка, тому що не обпиляну деталь зручніше тримати рукою. У тих місцях, де повинні бути випиляні внутрішні контури малюнка, просвердлюють отвори і зачищають їх з іншого боку. У ці отвори вставляють пилочку і випилюють внутрішній контур. Пилочку вставляють в лобзик зубцями донизу. Спочатку її закріплюють в нижньому затискачі, а потім лобзик повертають дугою донизу і одним кінцем упирають в стіл, натиснувши на ручку лобзика так, щоб трохи зігнути його дугу, пилочку вставляють у верхній затискач, закріплюють її і відпускають лобзик. Пилочка повинна бути туго натягнутою, бо слабка – легко рветься, працювати нею важко, а лінія розпилу утворюється нерівна. Натяг пилочки визначається вигином дуги лобзика: чим він більший, тим сильніше буде натягнута пилочка. Під час роботи лобзик треба тримати з невеликим нахилом пилочки назад, не можна сильно натискати на пилочку, адже найчастіше пилочки рвуться саме від перекосу лобзика. Працюючи лобзиком, слід сидіти рівно, не горбитись, не схиляти низько голову, тому що коли пилочка порветься, вона може попасти в обличчя. Лобзик треба рухати тільки вгору і донизу.

Коли потрібно випиляти дві однакові деталі, фанеру можна збити маленькими цвяхами в місцях, де не проходять лінії пропилу, і пиляти два шари одночасно.

Випилюючи криві лінії, потрібно повертати фанеру, не змінюючи положення лобзика, так, щоб лінія розпилу поступово підходила під пилочку, лівою рукою потрібно міцно тримати фанеру, притискуючи її до станка, щоб вона не підстрибувала і не тягнулася за пилочкою.

Не закінчивши пропилу, не слід зупинятися, бо це призводить також до поломки пилочки. Коли пилочка застрягла, її не слід сіпати, а обережно повертаючи лобзик, звільнити.

На поворотах та кутах лобзик потрібно пересувати без натиску, а фанеру повертати як можна повільніше. Дуже уважно варто випилювати місця сполучення деталей, тобто шипи та прорізи.

Для того щоб шипи входили в прорізи щільно, їх випилюють трохи більшими, а прорізи для шипів – меншими. Потім шип і проріз підрізують ножем або підпилюють напилком, разом припасовуючи проріз і шип так, щоб одержати найщільніше з’єднання деталей.

Роботу лобзиком час від часу треба припиняти, щоб нагріта пилочка охолоджувалась. Коли малюнок не має складних поворотів та дрібних деталей, користуються пилочками з крупними зубцями, а при випилюванні ажурних деталей варто користуватися спіральними пилочками або з дрібними зубцями (вони використовуються для металу); ці пилочки дають дуже тонкий пропил.

Випиляні деталі зачищають дрібним напилком, шліфують наждачним папером, після чого їх складають спочатку без клею. Упевнившись в тому, що всі деталі виготовлені та припасовані правильно, виріб розбирають, місця з’єднань змазують тонким шаром клею і знову складають, щільно притискуючи сполучені клеєм деталі.

Складений готовий виріб ставлять в сухе місце для просихання, після чого приступають до наступної обробки –полірування, лакування або фарбування.

ВИПАЛЮВАННЯ

Для випалювання малюнків по дереву потрібно мати, насамперед, електричний випалювач, який можна купити на базарі чи в магазині у відділі інструментів.

Залежно від положення пера випалювача, швидкості руху та сили натискування можна одержати потрібну товщину лінії. Тонку лінію одержують при швидкому русі пера випалювача, товсту – при повільному. Якщо ж потрібна лінія, однакової товщини по всій її довжині, перо треба вести рівномірно з однаковим натискуванням. Після випалювання малюнки можна покрити лаком.

ОБРОБКА ВИРОБІВ

Для того, щоб поверхня дерева була кращою, її полірують; при цьому цілком зберігається природний малюнок будови дерева. Красива блискуча зовнішність деталі досягається вощінням. Добре просушені після покривання протравою (розчин барвників у спирті чи воді) деталі старанно очищають, шліфують, а потім вкривають воском, після чого натирають суконкою вздовж шарів дерева.

Для стійкості поверхні деталь лакують: лак наносять на суху поверхню дерева вздовж його шарів, згори донизу, не зупиняючись, швидко, рівномірно та без пропусків, покриваючи всю поверхню деталі.

Покривати лаком потрібно кілька разів, даючи йому добре просохнути після кожного покриття. Обравши потрібний лак, ви зможете отримати бажані кольори дерева.

Відшліфовані деталі можна пофарбувати. Для цього використовують акварель, гуаш, темперу та олійні фарби.

 

Copyright © 2011 Видавництво «Академія Саморобкіна»