Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

Фердинанд

Перед початком Другої світової війни в Німеччинні активно велися розробки для створення сучасного броньованого танка VK4501, який згодом отримав назву “Тигр”. Спочатку над проектом працювала фірма “Henschel”, але перші зразки так вразили військових, що до розробки цього танка додатково залучили фірму Фердинанда Порше.
Фердинанд Порше настільки полюбляв усілякі електричні “прибамбаси”, що як двигун для свого монстра він застосував не бензиновий двигун, а спорудив цілий ланцюг механізмів, до якого входили бензодвигун, генератор та електромотор. Слід додати, що кожне ведуче колесо мало власний електромотор, тому загальна кількість двигунів і генеpатоpів у танку сягала шести.
20 квітня 1942 р. по одному зразку від кожної фірми (”Henschel” та “Porshe”) було привезено в ставку Гітлера у Східну Пруссію. Танки показали фюреру, який відразу ж нагородив свого улюбленця Поpше Хрестом “За військові заслуги”. На показовому виступі танк Поpше їздив швидко, але, розвертаючись, робив більші віражі, ніж “Тигр” фірми “Henschel”. Натомість, танк Хеншеля їздив повільніше, але міг розвертатися на місці. Правда, під час демонстрації двигун у нього нагрівся так, що його довелося охолоджувати рідким азотом. Для подальших випробувань танки повезли на полігон у Беpк. Проблеми виникали повсякчас: електротрансмісія танка Поpше постійно виходила з ладу, вибивало пробки, горіли запобіжники, а від “Тигра” відгонило горілою ізоляцією.
Загалом танки сподобались Гітлеру, він вирішив налагодити випуск обох машин. Перший батальйон, оснащений “Тиграми” Порше, передбачалося сформувати та відправити під Сталінград до серпня 1942 р. Але керівництво Управління озброєнь, скориставшись вказівкою Гітлера про створення штурмового знаряддя на базі танків PZ.IV і VK 4501 “Тигр”, наказало усі 92 майже готові шасі танків “Тигр” VK 4501 (Рorshe) переробити на самохідні артилерійські установки (САУ).
Оскільки для САУ броньована рубка повинна була розташовуватися в кормовій частині, конструкцію шасі довелося змінити, розмістивши двигуни та генератори в середині корпусу. Нова САУ отримала офіційне позначення 8,8 cm Рак 43/2 Sfl L/71 Panzerjager Tiger(P) Sd.Kfz. 184 і назву “Ferdinand”, яку дав особисто Гітлер у лютому 1943 р.
Лобові 100-мм листи корпусу було додатково посилено 100-мм броньованими листами. Таким чином, лобова броня корпусу та лобовий лист рубки мали товщину 200 мм. Товщина бортових й кормового листів досягала 80 мм.
За задумом Порше, у передній частині корпусу розмістили місця для механіка-водія та радиста. За ними, в центрі машини, паралельно один до одного встановили два 12-циліндрові карбюраторні двигуни рідинного охолоджування “Maybach” потужністю 265 к.с. кожний. Двигуни приводили в дію ротори двох генераторів, які, у свою чергу, забезпечували електроенергією два тягові електродвигуни “Siemens” потужністю 230 кВт кожний, встановлених у кормовій частині машини під бойовим відділенням. Обертання електродвигунів за допомогою електромеханічних бортових передач передавалося на провідні колеса кормового розташування. В аварійному режимі або на випадок бойових пошкоджень однієї з гілок електроживлення передбачалося її дублювання.
Щоб зробити “Фердинанда” непереможним у бою, його озброїли новітньою 88-мм протитанковою гарматою “Рак 43/2” і снарядами, які пробивали 165-мм і     193-мм броню на дистанції 1000 м.
Першу машину зібра-ли 16 лютого, а остання – зійшла з конвеєра 8 травня 1943 р.
Бойове випробування “Фердинанда” відбулося під час проведення операції “Цитадель” на північному боці Курської дуги, у складі 656-го полку винищувачів танків, до якого входили 653-й і 654-й дивізіони. До початку битви в першому налічу-валося 45, а в другому – 44 “Фердинанди”.
Тільки-но з’явившись на полі бою, німецькі танкісти пошкодували, що пересіли на “Фердинанди”. Спочатку їм начебто вдалось збентежити радянських солдатів потужною зброєю та бронею. Але, незважаючи на втрати, радянська артилерія та піхота стримували натиск німецьких САУ. Наші артилеристи, знаючи, що броня у цих залізних монстрів міцна, призвичаїлися відстрілювати бідним “Фердинандам” усе, що виступає за межі броньованого корпусу від гармати до багатостраждальних катків. А піхота, користуючись відсутністю кулеметів, майже перед носом встановлювала міни та, впіймавши слушну мить, підкладала на кришку моторного відділення зв’язку гранат або пляшку з пальною сумішшю. До того ж “Фердинанди” були такі важкі й малопотужні, що буксували навіть на ріллі. Через це згодом уцілілі “Фердинанди” перекинули до Італії на кам’янисті грунти.
Важких втрат зазнав 654-й дивізіон. На полі бою залишився 21 “Фердинанд”. Більше половини машин отримамали пошкодження ходової частини: розірвані, зруйновані опорні катки і т.д.
Серед радянських САУ гідним супро-тивником важкої німецької самохідки виявилася СУ-152 «Звіробій». 8 липня 1943 р. полк СУ-152 обстріляв атакуючі “Фердинанди” 653-го дивізіону, підбивши при цьому чотири ворожі машини. Всього ж в липні-серпні 1943 р. німці втратили 39 “Фердинандів”. Тому в жовтні 1943 р. 50 уцілілих “Фердинандів” було відіслано назад на завод для капітального ремонту та запланованої модернізації.
Модернізація включала: встановлення 7,92 мм кулемета; поліпшення якості броні; установку ширших гусениць і командирської башти (з танків “Panzer III”) для поліпшення огляду. Щиток на стовбурі гармати розвернули задом наперед для більш надійного кріплення, а також оснастили щитками ті САУ, які його не мали. Боєкомплект збільшили до 55 пострілів.
Модернізацію було проведено в лютому-березні 1944р. Улітку 1944р. “Фердинанди” перейменували на “Elephant” (слон).
Через високу ціну та складність обслуговування надалі «Фердинанди» не випускали і поступово знищили під час бойових дій. Зараз залишилося лише дві машини, які експонуються у військових музеях Росії та США.

Фотографії та креслення САУ “Фердинад” тут