Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

Історія бісеру

Дослівно «бусер» перекладається як «фальшива перлина». Це були маленькі, неправильної форми кристали скла, які під час обробки робили круглими чи багатогранними.

Історія бісеру невідривно пов’язана з історією скла. Виготовляти скляні предмети люди навчилися ще до нашої ери. З часом вони удосконалювали свою майстерність і в ІІ тисячолітті до нашої ери почали виплавляти прозоре скло, а в І тисячолітті нашої ери – кольорове. До цього часу люди вже навчилися робити невеличкі предмети для дому, а намистинки ставали меншими й меншими.

Причому, вже в ті далекі часи люди винайшли багато способів виготовлення бісеру. Найдавнішим є, звісно, спосіб витягування скла. У невеликому горшку з вогнетривкої глини варили шихту, тобто однорідну масу з кристалів соди, кварцового піску та розтертої в порошок крейди. Температура в горшку була не достатньо високою для того, щоб суміш розплавлялася до кінця. Потім у цю розігріту масу клали металевий стержень і витягали нитку, яку відразу ж намотували на інший стержень меншого діаметру. Його товщина повинна була бути такою ж, як товщина нитки, на яку нанизували потім намистинку. Зі спіралі, котра охолола, і формували бісер: нитки, з’єднані по колу, відрізали від стержня, ще раз нагрівали і вручну полірували.

З часом цей спосіб удосконалили: витягнуту з горшка скляну нитку розпластували по всій довжині накручували на стержень. Виходила трубка з повздовжнім швом, який потім полірували. Трубку розрізали на рівні частини і теж шліфували. У І столітті до нашої ери винайшли новий спосіб виготовлення скляних предметів, який ліг в основу сучасного. Його відмінність полягала в тому, що вже не потрібно було витягати нитку, а просто з краплі скляної маси видували потрібного розміру трубки скла. Затверділі, але ще не зовсім охололі трубки розрізали на частини спеціальними ножицями, очищали їх від осколків і клали в чан з подрібненим вугіллям і крейдою. Вугілля та крейда заповнювали дірки в намистинках, після чого їх поміщали в гарячий чан із піском. При невисокій температурі на намистинках розгладжувалися всі нерівності і вони ставали гладенькими. А повернути втрачений блиск допомагав спеціальний порошок із дрібного піску.

 

Copyright © 2011 Видавництво «Академія Саморобкіна»