Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

ПЧ “Форель”

Військові здавна намагалися застосувати на морі підводні апарати, але лише наприкінці    XIX ст. наука і техніка досягли рівня, який дозволив сповна реалізувати вимріяну ідею. У 1903 році відома фірма “Крупп” за власною ініціативою побудувала за проектом іспанського інженера Р. Еквілея перший у Німеччині підводний човен. Цим самим фірма спробувала зацікавити уряд та розраховувала отримати вигідні військові замовлення. Однак на той час підприємство не мало ніякого досвіду підводного кораблебудування, а Еквілей не належав до числа особливо обдарованих винахідників, тому з технічної точки зору субмарина виявилася вельми рядовою. Вона була маленьким напівекспериментальним корабликом водотоннажністю 17 т, з одним електродвигуном у 65 кінських сил та великою акумуляторною батареєю. На поверхні човен ходив зі швидкістю 4,5 вузла за годину, під водою – 3,5 вузла; міг занурюватися на глибину до 30 м і віддалятися від бази на 20 миль у надводному положенні та на 18 миль – під водою. Озброєння човна складалося з двох зовнішніх трубчастих торпедних апаратів. Запасних торпед не було. Для порівняння відзначимо, що російський підводний човен “Дельфін”, також 1903 року виготовлення, міг відходити від берега аж на 200 миль, а у підводному положенні – на 28 миль. У січні 1904 року раптовою атакою на Порт-Артур Японія почала війну з Росією. Досить швидко з’ясувалося, що якби на оточеній базі були обидва підводні човни німецького та російського виробництва – супротивник не зміг би утримувати блокаду. Проте на початку війни російський флот мав усього одну субмарину згаданого “Дельфіна”. Тому морське відомство кинулося гарячково скуповувати підводні човни, де тільки було можна. З цією метою капітан 2-го рангу Н.М.Бєклємішев 24 травня 1904 року підписав контракт з тією ж таки німецькою фірмою “Крупп” на спорудження трьох човнів типу конструкції Р. Еквілея та запропонував власнику фірми подарувати росіянам експериментальну субмарину на знак вдячності за вигідну операцію. Отримавши значну суму російського золота, фірма „Крупп” погодилася, тим більше що човен на той час уже зіграв свою роль “живої реклами”. Невдовзі підводний човен отримав назву Форель. Він був досить цінним придбанням, і після випробувань його відправили на війну, що точилася на Далекому Сході. 29 вересня 1904 року “Форель” прибула до Владивостока і відразу ж вступила в дію. Хоча їй і не довелося зіткнутися з супротивником, вона однак зіграла важливу роль – роль “психологічної зброї”. Контр-адмірал російського флоту Вітгефт написав у 1900 році: “Не даючи ще цілком задовільного результату в бойовому відношенні, підводний човен, проте, є вже зброєю, що здійснює сильний психологічний вплив на супротивника, якщо той знає, що така зброя спрямована проти нього”. Протягом п’яти місяців “Форель” була здатна тільки до “психологічного впливу”, оскільки була беззбройною, бо не мала торпед. Командир “Форелі” просив надіслати торпеди якнайшвидше, та через тяганину боєзапаси доставили тільки 29 березня 1905 року. До цього моменту човен провів декілька бойових патрулювань, переважно в парі з “Дельфіном”, оскільки останній був достатньо озброєним. Сам факт їхнього виходу в море став несподіванкою для ворога. Японці дуже боялися підводних човнів. Так, у квітні 1904 року після підривів біля Порт-Артура броненосців “Яшима” і “Хацусе” вся японська ескадра довго й запекло стріляла у воду, вважаючи, що загибель кораблів сталася через атаку субмарин. Більше ворожі кораблі в цьому районі не з’являлися. Організаційно “Форель” з 1 січня 1905 року числилася в складі окремого загону міноносців Владивостоцького загону крейсерів. Після закінчення російсько-японської війни прогрес у царині підводного плавання став набагато інтенсивнішим, а тому бойове значення старенької “Форелі” швидко зійшло нанівець. З початком Першої світової війни значну частину субмарин, доставлених свого часу на Тихий океан, відправили на інші арени військових дій, але “Форелі” серед них уже не було. У 1912 році заводу Ноблесснер в Ревеле замовили для Тихого океану 4 підводні човни типу “Барс”, і одного з них назвали “Форель”. Правда, спорудження “тезки” дуже затягнулося, оскільки човен почали переробляти на мінний загороджувач, але так і не закінчили, а згодом корабель узагалі розібрали. Остаточна доля першої “Форелі” залишається не зовсім зрозумілою. Відомо, що корпус човна зберігався у Владивостоці ще за часів громадянської війни. За деякими джерелами, колишню “Форель” у 1921 році продав “уряд” промисловців Меркулових маньчжурському диктаторові Чжан Цзоліню, і її розібрали на метал. Підводні човни під час російсько-японської війни, на думку багатьох російських офіцерів того часу, врятували Владивосток від японського штурму. Значно вплинула на такий перебіг подій і згадувана нами “Форель”, оскільки з вересня 1904 до весни 1905 року вона була єдиною діючою субмариною російського флоту в далекосхідних водах.