Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

Перший навантажувач

Сьогодні на будівництві використовується різноманітна техніка. Але як же наші предки зуміли створити таку велику кількість величних споруд без її допомоги? Яким чином були побудовані єгипетські піраміди (більш ніж за 2000 р. до н. е.), складні гідротехнічні системи в Стародавньому Китаї, будівлі в давньому Римі?.. Дійсно, будівництво цих об’єктів було б неможливе без використання вантажопідйомної техніки, адже масивні кам’яні глиби, колони, стовбури дерев не може самостійно підняти жодна людина. Простеживши шлях розвитку підйомних пристроїв, ми бачимо, що ще у давнину винахідливі вчені розробили перші найпростіші пристосування для підйому вантажів з великою масою. Так, в Ассирії для будівництва колосальних скульптур, палаців і стародавніх кам’яних споруд використовували катки, важелі та похилі площини (рампи).

Пізніше з’явилися механізми, які переміщували предмети за допомогою блока.

Стародавні греки для підйому вантажів створили та використовували пристрій „журавель”. Німецькою ця назва звучить „краніх” (саме від цього слова пішла відома всім назва „кран”, пристрій, який можна побачити на будівельних майданчиках і сьогодні). Такі підйомники, але з ручним приводом, використовувалися ще в V ст. до н.е. для зведення фортечних мурів і навіть під час театральних вистав (для підйому театральної бутафорії та акторів під час вистави).

Греки, вдосконаливши “жура-вель”, розробили складні підйомні установки, що складалися з похилих стовпів (зв’язаних канатами), які мали постійний або змінний кут нахилу відносно горизонту. До стовпів були підвішені поліспасти з найпростішими пристроями для утримання вантажів.

Важливим етапом у роз-витку цих механізмів було створення рухливих підйомних кранів. За описами Вірувія (I ст. до н. е.), ці крани укріплювалися на міцних дерев’яних брусах і мали здатність обертатися навколо вісі в будь-яку сторону. Підйом вантажу такими кранами міг здійснюватися на висоту до  12 м. У дію вони приводилися за допомогою ручних коловоротів або тупчаків. До речі, саме в Стародавньому Римі вперше з’явилися прототипи сучасних ліфтів-підйомників у вигляді кліток.

У Західній Європі в XI – XII ст. відбувався активний розвиток будівельної техніки. А з XV ст., у зв’язку з розвитком торгівлі, мореплавства й гірничо-металургійної промисловості, збільшилася потреба у вантажопідйомних пристроях досконалішої конструкції.  Використання разом поліспаста збільшило швидкість підйому вантажів. Таким чином, цей пристрій став основою механізму підйому, що й дало поштовх для появи різних за конструкцією кранів (поворотних, переносних). Так поступово почала з’являтися спеціалізована вантажопідйомна техніка, попередником якої був кран.

Особливо бурхливий розвиток вантажопідйомної техніки розпочався в Європі в кінці XVIII – на початку     XIX ст., після винаходу парового двигуна Джорджем Уаттом в 1763 р.

У вантажопідйомних механізмах, установках і прис-троях, які вводилися в експлуатацію до ХІХ ст., більшість деталей була зроблена з дерева. Навіть ободи та коліщата в цих механізмах і установках виготовлялися з дерева. Сталь застосову-валася лише для таких деталей, як вісі, храповики, крюки. Заміна дерева металом почала здійснюватися лише в першій чверті XIX ст.

У наш час є безліч різновидів вантажопідйомних механізмів, до яких належать крани, екскаватори, навантажувачі, ліфти і т. ін. На перший погляд здається, що всі вони різні, але, якщо краще подивитися, то ви побачите, що принцип їхньої дії однаковий. Усі ці машини піднімають вантаж і переміщують його з одного місця в інше. Вони відрізняються лише будовою механізму, яким береться вантаж, розмірами (залежно від того, на яку висоту і яку вагу необхідно піднімати), будовою підйомних ланцюгів (тросів, гідравліки, шестерень) та приводом, що приводить у дію весь механізм (найчастіше використовують електричні, дизельні та бензинові двигуни).