Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

БМ-21 “Град”

Ось уже протягом понад чотирьох десятиліть  польова 122-мм дивізійна ракетна система залпового вогню БМ-21 “ГРАД” є найкращою бойовою машиною цього класу. Вона призначена для боротьби з ворожими військами, для знешкодження бронетранспортерів, артилерійських та мінометних батарей і інших наземних цілей. Здається, що реактивна зброя – це щось нове, надсучасне. Та, гортаючи сторінки історії, бачимо, що понад дві тисячі років тому китайці використовували ракети не тільки для феєрверків, а й під час облоги ворожих міст. Трубку з порохом з’єднували зі стрілою та підпалювали. Такий “ракетний прискорювач” надавав стрілі більшої дальності польоту та підпалював будівлі фортеці. Слід також згадати облогу англійцями Копенгагена у 1807 році, коли з кораблів по місту було випущено декілька тисяч ракет. Цей епізод увійшов в історію військової техніки під назвою “Спалення Копенгагена ракетами”. У 1854-55 роках Англія та Франція застосовували ракети у Севастопольській кампанії.

Попередницею системи “Град” є пускова установка залпового вогню БМ-13, яка більше відома під назвою “Катюша”. ЇЇ було створено в Радянському Союзі у 1939 році. Установка розміщувалася на шасі автомобіля і складалася з 16-ти направляючих, до яких прикріплювались реактивні снаряди калібру 132 мм. Завдяки електророзряду відбувався запуск ракет масою 42,5 кг, дальність польоту яких сягала 8 км. Через простоту конструкції, вже наприкінці 1941 року, вдалося налагодити масове надходження “Катюш” на фронт. Адже від чисельності установок залежить дієздатність вогню некерованими ракетами, бо низька кучність вимагає, щоб по ворожих позиціях било якомога більше машин.   Саме тоді досягається необхідний ефект – пристріляна територія перетворюється на пекло, де ударні хвилі від вибухів утворюють вогняний вихор, а уламки прошивають кожен клаптик землі. За твердженнями медиків Вермахту, багато хто з німецьких солдатів, яким пощастило пережити на дні глибокого окопу масовану атаку “Катюш”, потрапляли до шпиталю з помітними психічними розладами, які часто межували з повним божевіллям. За своєю боєздатністю “Катюша” значно перевершувала німецькі 150-мм шестиствольні реактивні міномети “Esel” (осел), які отримали в наших бійців назву “Ванюша”. Після війни “Катюша” ще тривалий час перебувала на озброєнні Радянської армії, аж поки у 1960 році їй на заміну не почали проектувати систему “Град”. Перед конструкторами постало завдання створити простий у використанні, але потужний за своїми характеристиками ракетний комплекс. Нову реактивну систему залпового вогню БМ-21 “Град” прийняли на озброєння у 1963 році. Самохідна установка складається з артилерійської та ходової частин – шасі високопрохідного потужного автомобіля “Урал 4320”, який може розвивати швидкість 85 км/год по шосе. Пусковий механізм складається із пакету 40 напрямних труб для запуску ракет. Наведення на ціль у вертикальній та горизонтальній площинах відбувається завдяки електроприводу. Переведення системи з похідного до бойового стану відбувається усього за 3,5 хв. Старт усіх 40 снарядів триває 20 секунд. Стабілізуючі крильця снарядів заховані у корпусі ракети і розгортаються одразу після старту.   З початку свого існування і до сьогодні система “Град” оснащується переважно осколково-фугасним снарядом вагою 66 кг з максимальною дальністю польоту 20,4 км та мінімальною прицільною дальністю 5 км. Розсіювання снарядів, тобто відхилення від цілі становить лише 90 м. Згодом, у 90-х роках, до “Граду” було створено принципово нові зразки боєприпасів. Серед них слід відзначити снаряди з касетними боєголовками для дистанційного встановлення протипіхотних і протитанкових мін. Про високу бойову здатність системи “Град” світ дізнався через радянськокитайський конфлікт на острові Даманському. Після того, як звичайні види озброєнь радянських прикордонників уже не могли стримувати навали китайських солдатів, перевдягнених у лісорубів, які захопили цей острів на річці Уссурі, командування Забайкальського військового округу застосувало у бойових діях лише один дивізіон БМ-21 “Град”. В одну мить залпи реактивних установок випалили все на острові разом із загарбниками. А потім вогняний шквал накрив регулярні частини, які поспішали “лісорубам” на допомогу. За лічені хвилини китайська армія втратила 800 солдатів. Винищувальна дія “Градів” була настільки вражаючою, що західні експерти не один рік підозрювали радянських військових у використанні якоїсь нової суперзброї: щось на зразок важких лазерів. Можливо, саме система “Град” відвернула масштабніший військовий конфлікт, бо китайські військові побачили, як сумно можуть закінчитись їхні подальші нахабні дії на кордоні. Мабуть-таки, зрозуміли, що краще сидіти собі тишком-нишком на своїй рідній землі, бо після залпів “Граду” китайці вже не наважувалися зазіхати на радянську територію.   На сьогодні система “Град” стоїть на озброєнні у більш ніж 50 країнах світу. Протягом 70-80-х років у Радянському Союзі з’явились більш потужні нащадки “Граду”. З 1976 року випускається шістнадцятизарядний “Ураган” з 220-мм снарядами, оснащенимим боєголовками об’ємного вибуху. З 1986 року за умов надзвичайної секретності до військ почав надходити дванадцятизарядний “Смерч” калібру 300 мм, який на відстані 70-100 км одним залпом може накрити вогнем територію у 67 га. За своїми характеристиками “Смерч” подібний до оперативно-тактичного ракетного комплексу. До того ж, його семиметрові ракети з системою самонаведення та з роздільними боєголовками здатні пробивати броню танків.