Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

Смачний і корисний зефір

Усі ви, мабуть, полюбляєте поласувати зефіром, але не кожен здогадується, із чого роблять таку смакоту. Виявляється, із яблучного пюре. Але про це трохи пізніше, а зараз звернемось до історії, щоб зрозуміти, звідки ж зефір до нас прийшов.

З’явився зефір ще за часів Стародавнього Єгипту. Там він був десертом на основі меду. А необхідної форми йому надавали, додаючи до медової маси сік алтеї аптечної. Саме він був незамінним у процедурі виготовлення ласощів до середини XIX століття. І від назви цієї рослини й походить англійський варіант слова зефір – «marshmallow».

У ті далекі часи в Єгипті зефіром ласувала лише знать і фараони. Інші ж не мали права навіть спробувати цього десерту, адже це вважалося злочином.

На Русі ж у XIV столітті готували молодшу сестру зефіру – пастилу. Для цього спочатку яблука запікали в печі, потім розтирали у спеціальному посудині, готове пюре протягом двох діб збивали, поки воно не піднімалося і не ставало світлим. До отриманої маси додавали цукор, відправляли у піч для підсушування і обсипали цукровою пудрою. Уявили, який довгий і складний процес?

А в кінці XIX століття купець Амвросій Прохоров вирішив провести такий експеримент: змішав яблучну кашу з білками. От так і народилася більовська пастила, яка швидко набула популярності в усій Європі. Приблизно у цей же час французькі кондитери спробували збити білок, удосконалили рецептуру і так отримали сучасний зефір. Саме такий ніжний, смачний і симпатичний, яким ми ласуємо сьогодні.

Та вам, напевно, цікаво, як зараз виготовляють зефір? Основної складовою його, як ми вже казали, є технологічно правильно підготовлене яблучне пюре. А підготовлюють його у спеціальному вакуумному котлі зі змішувачем. Пюре розмішують, вносять різні добавки, зокрема і пектин. Саме ця речовина, на думку дієтологів усього світу, сприяє травленню та виводить з організму радіоактивні речовини і важкі метали. А це ще раз доводить, що зефір – це не просто смачні солодощі, а ще й корисні.

Тож, повернемось до процесу його виготовлення. Після термічної обробки яблучне пюре збивають. Тепер до нього додають цукор і білки. Потім до збитого пюре додають сироп, який попередньо варять із глюкози у відкритому казані до отримання в’язкої і запашної маси.

У процесі виготовлення зефіру дуже важливо все робити надзвичайно швидко, адже маса відливається у вигляді півкуль у спеціальних дерев’яних формах і хутко там застигає. А щоб температура зефірної маси залишалася незмінною і становила 25 °C ± 5 °C, ємність із цією масою постійно підігрівають гарячою водою.

Усе, зефір у своїх формочках! Але це ще не все, тепер слід розпочинати процес сушіння. Хоча перед цим щойно відлитий зефір спочатку повинен протягом чотирьох годин відстоятися. І лише потім починається процес сушіння. Дуже важливо, щоб сушився зефір при температурі не вище 30 °C. І все це контролюють спеціальні фахівці. Це виріб, бачите, примхливий, його виготовлення вимагає великої точності та уважності. Але ж, погодьтеся, результат того вартий.

Наближається час завершення процедури виготовлення смакоти. Після сушіння й охолодження зефір посипають цукровою пудрою і подрібненими вафлями або ж обливають шоколадною глазур’ю. Потім спеціальні фахівці вручну складають разом половинки та упаковують готові вироби, які й потрапляють до наших магазинів і, звісно, до нас.

Copyright © 2011 Видавництво «Академія Саморобкіна»