Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

Т-34 – танк перемоги

Початок 30-х років відзначився загостренням міжнародних відносин, і Радянський Союз був змушений підвищувати боєздатність Збройних Сил шляхом моторизації військ та оснащення їх танками. Проте власна танкобудівна галузь тільки зароджувалася. Тому в 1930 р. було закуплено у США два сучасні на той час танки “Крісті” без башт та озброєння. Після конструкторських доопрацювань американських моделей на Харківському паровозобудівному заводі було створено танк БТ-2, який уперше показали на військовому параді в 1931 р. Наступним кроком модернізації цих машин стало проектування та серійний випуск колісно-гусеничних танків БТ-5 і БТ-7 у 1933-35 роках. Спочатку вони оснащувалися карбюраторними авіаційними двигунами, та у 1938 р. було створено надзвичайно вдалий дизельний двигун В-2, який встановили на танк БТ-7М. Завдяки гарним технічним показникам цей двигун потім працював на багатьох танках, починаючи з Т-34 і закінчуючи  сучасними машинами Т-72 та Т-90, звичайно, після модернізації. У 1936 р. конструк-торське бюро у Харкові очолив Кошкін М. І. Він одразу приступив до роботи над новим гусеничним танком, який отримав проектну назву А-32. З 1939 р. розпочалися заводські випробування дослідної машини. Новий танк відрізнявся від попередніх не тільки кращими маневреністю і швидкістю, а, головним чином, новим корпусом оригінальної форми. Похиле розміщення броньових листів було передовим технічним винаходом, який значно підвищив захищеність танка від снарядів противника. Підсумком випробувань стало збільшення товщини броні та оснащення 76-мм гарматою разом з кулеметами 7,62 мм. Саме такий удосконалений танк у грудні 1939 р. під назвою Т-34 було прийнято на озброєння Червоної Армії. Слід також згадати про випробувальний пробіг двох експериментальних танків, які у складних погодних умовах морозного березня 1940 р. успішно здолали шлях від Харкова до Москви. Очолював групу супроводу сам головний конструктор. Схвальна оцінка керівництва СРСР значно пришвидшила серійний випуск танка Т-34, який розпочався у липні 1940 р. До початку Великої Вітчизняної війни промисловість встигла надати армії вже 1225 танків. Т-34 за бойовими показниками значно перевершував усі зарубіжні середні й навіть важкі танки того часу. Висока потужність двигуна, раціональний нахил броні, значне озброєння, великий запас ходу, мінімальний тиск на ґрунт – ось основні позитивні якості цієї машини. Додамо ще й простоту конструкції, яка полегшувала масове виробництво танка у складних воєнних умовах. Добре, що до війни Фердинанд Порше, німецький конструктор, не погодився на пропозицію Сталіна стати директором Горківського автозаводу. Йому більше подобалось будувати лімузини у Німеччині. Проте на прохання Гітлера Порше залишив свою улюблену справу і сконструював танк, який потім переробили у “славнозвісну” САУ “Фердинанд”. Німці сподівались завдяки цій машині перемогти Радянський Союз. Але ця громіздка і незграбна штурмова гармата нічого не могла вдіяти зі швидкими та добре озброєними радянськими танками Т-34, які на противагу важким бойовим машинам розробив простий харківський інженер Михайло Кошкін.  Відомості про незвичайний танк викликали справжню паніку в німців, які готувались до війни. Гітлер навіть віддав наказ розвідці знайти та викрасти конструктора, щоб дізнатись про секрет виробництва танка. А Кошкін уже проектував наступні моделі. Та, на жаль, під час випробувань він застудився і помер перед самою війною. За чутками, Гітлер, дізнавшись, зрештою, про це, так розгнівався, що від безсилої люті наказав цілій ескадрильї літаків розбомбити харківський цвинтар, де було поховано талановитого конструктора. Під час війни танк постійно вдосконалювався. У 1941 р. замінили гармату на нову, такого ж, як і раніше, калібру 76-мм, але більш потужну, здатну пробивати 69-мм броню. Зимою 1942-43 р. на танки почали встановлювати нові шестигранні башти з додатковою командирською оглядовою баштою. Улітку 1943 р. разом із появою на полі Курської битви німецьких танків “Тигр” і “Пантера”, які могли вести вогонь по наших танках з відстані 1500 м, виникла потреба модернізації танків Т-34 через те, що їх 76-мм гармата могла пробити броню лише наблизившись до ворога на відстань 500 м. У березні 1944 р. в армію почали надходити удосконалені танки Т-34/85 з 85-мм гарматою С-53, яка здатна була пробивати 100-мм броню нових ворожих танків з відстані 1000 м. Танк мав значно більшу, ніж у свого попередника, тримісну башту, що зменшило тісноту бойового відділення та дозволило досягти розділення праці екіпажу, який тепер уже становив 5 осіб: командир танка, навідник, заряджаючий, механік-водій та кулеметник.

Німці побоювалися зустрічей з новими “тридцятьчетвірками”. Ось спогади танкіста Отто Каріуса: “Цей танк з його гарною бронею, ідеальною формою, грізною 85-мм гарматою наганяв на нас жах. Ми нічого не встигали вдіяти з цими численними чудовиськами, які стрімко наближалися, все розстрілюючи на своєму шляху.” У січні1945 р. танк Т-34/85 став головною ударною силою радянських танкових частин, які переможно завершили війну з Німеччиною та розгромили Квантунську Армію Японії. Після Другої світової війни “тридцятьчетвірки” майже до кінця 50-х років були основою бронетанкових військ Радянської Армії. З надходженням нової техніки танки Т-34/85 передавалися в навчальні частини. Танк Т-34/85 випускався в СРСР до 1948 р., а пізніше його ще виготовляли у Польщі та Чехословаччині. Ці машини були на озброєнні армій усіх країн-учасниць Варшавського Договору, а також ще 28 країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. Танки брали також участь у війні в Кореї і В’єтнамі, в бойових діях на Близькому Сході, Анголі та Мозамбіку. Усього було виготовлено танків Т-34/85 більше ніж 35 тис. одиниць, а якщо додати сюди танки Т-34/76 – 70 тисяч, то можна вважати, що “тридцятьчетвірка” була найчисленнішою бойовою машиною у світі.