Дитячі журнали

для занять художньо-технічною творчістю у школі та вдома

(044) 599-87-00
(044) 331-40-29

cart товарів: 0
Кошик

Винищувач Curtiss P-40

Історія створення відомого американського винищувача Другої світової війни Р-40  починається з 30-х р. ХХ ст. Його будувала американська фірма Curtiss. У квітні 1935 р. вперше піднявся у повітря літак Hawk-75. За технічними характеристиками він був схожий на радянський І-16. Цей винищувач був популярний і випускався у значній кількості (980 одиниць) для США, Англії, Франції, Голландії та інших країн. З наближенням війни виникла необхідність у створенні більш сучасної машини. Фірма Curtiss, зберігши в цілому конструкцію літака Hawk-75, оздобила його новим двигуном та потужнішим озброєнням. У 1937 р. було випробувано першу партію цих винищувачів, які назвали YР-37. Вони могли розвивати значну на той час швидкість 547 км/год, але через труднощі з двигуном від їх виробництва відмовилися. 14 жовтня 1938 р. фірма Curtiss почала випробування літака Hawk-81А1 (удосконалений Hawk-75). Він мав новий двигун рідинного охолоджування Аллісон V-1710-19 потужністю 1160 к. с. та дещо подовжений фюзеляж. Літак був озброєний двома синхронними кулеметами калібру 12,7 мм в носовій частині фюзеляжу та двома кулеметами калібру 7,62 мм в крилах. У травні 1939 р. цей літак отримав назву Р-40. Він найбільше задовольняв вимоги ПВС США. Після численних доробок винищувач було прийнято на озброєння армії США під назвою P-40 Hawk. Відразу після початку Другої світової війни на P-40 надійшли замовлення від Франції та Англії. Експортні варіанти відрізнялися озброєнням, а також найменуванням: французи називали їх Hawk-81А, а англійці – Tomahawk. У 1941 р. з’явилася модифікація літака Р-40В для американських ПВС. Також випустили англійський варіант Tomahawk Mk.IIA з посиленим озброєнням (два 12,7-мм кулемети у фюзеляжі й по два 7,62-мм кулемети в крилах). Незабаром кількість 7,62-мм кулеметів у крилі збільшують до чотирьох (Р-40С), а потім до шести (Tomahawk Mk.IIВ). Ці винищувачі досить успішно воювали в Північній Африці проти італійців, доки там не з’явилися німецькі літаки Ме-109Е і Me-109F. Р-40В і Р-40С були першими винищувачами США, які брали участь у Другій світовій війні. Саме цими літаками була укомплектована авіація американської бази Перл-Харбор. Але 7 грудня 1941 р. майже всі вони були знищені японцями на землі, навіть не встигнувши піднятися в повітря. Найбільшу популярність P-40 здобув завдяки американським добровольцям, які воювали на боці Китаю у складі AVG (American Volunteer Group). Цю групу створив генерал С. Ченналт у вересні 1941р. До її завдань входила підтримка військ генерала Чан-Кай-Ши у війні проти японців. Загін складався з пілотів і наземного персоналу, завербованого в США. Після тримісячного навчання пілотів розподілили на три ескадри (“Adam and Eve”, “Panda Bears” і “Hell’s Angels”). Окрім емблеми загону (кішка, позначка AVG та дванадцятикутна біла зірка на синьому тлі), на літаку було зображення крилатого тигра, а на передній частині фюзеляжу акулячої щелепи. Слід зазначити, що картинку “акуляча щелепа” вперше нанесли на свої літаки Ме-110 саме німці в 1940 р. Перша сутичка з японцями відбулася 20.12.1941р. Четверо P-40 перехопили групу японських Ki-21 і збили шестеро з них. Звістку про цей успіх підхопила американська преса після нападу на Перл-Харбор, народ жадав помсти. Ця авіагрупа отримала прізвисько “літаючі тигри”. Всього пілоти AVG здобули 120 перемог. Але з появою у японців нових легких винищувачів Ki-61 Hien американці зазнали великих втрат. Перший бойовий досвід примусив фірму Curtiss терміново шукати шляхи вдосконалення літака. Стало зрозуміло, що винищувач Р-40 уже не відповідає вимогам повітряної війни. Він поступається літакам ворога в таких найважливіших характеристиках, як швидкість і маневреність. Внесені до конструкції літака зміни призвели до понаднормового збільшення злітної ваги. Єдиним виходом стало встановлення на літаку більш потужного двигуна. Вибір зупинився на двигуні Аллісон V-1710-39, який оснащувався трилопатевим гвинтом зі змінним кроком діаметром 3,36 м. Оскільки двигун був трохи коротшим за свого попередника, це призвело до зміни форми капоту. Також довелося збільшити і перемістити вперед радіатор, демонтувати синхронні кулемети, розміщені в носі фюзеляжу, а в крилах розмістити шість 12,7-мм кулеметів. Удосконалений винищувач отримав військову назву Р-40D. Цих машин було випущено лише 42 одиниці. Наступна модифікація Р-40Е сяга-ла 3400 літаків Після Р-40Е побачила світ серія P-40F із двигуном Мерлін-28 потужністю 1300 к. с. Цей же літак, але з новим двигуном Аллісон V-1710-73 (1325 к. с.) отримав назву Р-40К. Деякі серії цих машин відрізнялися укороченим на 0,5 м фюзеляжем і зменшеним паливним баком. Усього було виготовлено близько 1300 літаків P-40F та Р-40К. Останніми моделями літака стали Р-40М (600 штук) і незначна кількість P-40N, які виготовлялися у 1943 – 1944 р. До 1944 р. літак P-40 уже помітно застарів. Конструктивні рішення, розроблені ще в 1935 р., за десятиліття вичерпали можливість удосконалення. 30 листопада 1944 р. з конвеєра зійшов останній 13738-й винищувач серії P-40. У Радянський Союз перша партія винищувачів P-40 прибула в кінці 1941 р. В основному це були вже воюючі англійські Tomahawk Mk.IIВ, які вже брали участь у бойових діях. Ними підкріпили декілька полків, що захищали Москву. Потім в радянські ВПС почали надходити Kittyhawk (Р-40К та Р-40М). Частину літаків переобладнали і удосконалили вже в Радянському Союзі. Наприклад, у Kittyhawk на Ленінградському фронті американські двигуни “Аллісон” були замінені радянськими ВК-105. Загалом Р-40 за основними параметрами поступався своїм противникам. До позитивних якостей літака слід віднести простору кабіну, непоганий огляд, велику вагу залпу (4,4 кг/с проти  1,7 кг/с у Ме-109) і високу життєздатність. На Kittyhawk билися з нацистами двічі Герої Радянського Союзу Б. Ф. Сафонов і П. А. Покришев. Кожен із них знищили особисто по 22 літаки. Сафонов провів на P-40 і свій останній бій у травні 1942 р., в якому він знищив двоє ворожих бомбардувальників і загинув сам.  Усього в СРСР, за даними американської преси, було поставлено по ленд-лізу 2095 винищувачів P-40 різних модифікацій.